Аналіз сучасних методів діагностики та лікування захворювань серцево-судинної системи

Abstract

Методи функціональної діагностики використовують для виявлення хвороб серцево-судинної, дихальної та нервової системи. Для швидкого та об’єктивного аналізу стану пацієнта використовують багато сучасних апаратів та приладів для досліджень серцево-судинної системи [1]. Довгий час найдоступнішим методом функціональної діагности хвороби серця була електрокардіографія (ЕКГ). Реєстрація та аналіз ЕКГ діагностували поширення гострого коронарного синдрому, порушення серцевого ритму та провідність. В Україні щорічно реєструють близько 50 тисяч випадків гострого інфаркту міокарда. Своєчасне встановлення діагнозу гострого інфаркту міокарда є необхідною передумовою успішного лікування хвороби, а реєстрація та правильна інтерпретація ЕКГ – одним із ключових елементів діагностики інфаркту міокарда. Протягом останніх років ехокардіографія є ведучим методом діагностики патології серця завдяки безпеці, відносній простоті, доступності та великій інформативності [2]. Широке застосування метода на практиці також обумовлено високим рівнем сучасного обладнання, відсутністю шкідливого впливу на пацієнта, наявністю великої кількості варіантів дослідження, що дозволяє отримати точну анатомічну та гемодинамічну інформацію про хворого та уникнути інвазійних утручань. За допомогою магнітно-резонансної томографії, на сучасному діагностичному рівні можна проводити розширені кардіологічні, ангіографічні дослідження різних судинних басейнів, детально візуалізувати та оцінювати особливості будови камер серця та судин з їх просторовим співвідношенням і вивченням структури міокарда [3].