Authorization protocols play a foundation role in web security. There is a risk that the data may be changed in places where it is
transmitted in the unencrypted form, for example, in a proxy server. The vulnerabilities of payload spoofing aren't thoroughly researched. Existing authorization protocols for large payload implement the “Filling the Buffer” method and its subtype “Buffering to
File”. Through simulation, it was found that the second subtype “Buffering to Memory” is not ideal for requests with large payloads.
In previous papers, a “chunking” method was developed for authorizing HTTP requests with efficient payload verification. However,
it was found that in an operation queue environment, the system is prone to falling into the critical mode, which became a subject of
further study. This paper aims to reduce the harmful effect of critical modes. Analysis of signing methods for authorization using a
parallel architecture based on queuing theory has shown that the “chunking” method is the most promising. The developed methods
for ranking authorization protocols for large requests and identifying critical modes made it possible to experimentally determine the
conditions for the manifestation of the advantages of the studied methods of signing the payload in different modes and to study the
effect of the intensity of the incoming data on the transition of the system to the critical mode. Conducting a computer experiment,
the dependencies of the multithreaded write speed on the number of threads for the “chunking” and “buffering to file” methods were
obtained depending on the number of threads and the data transfer rate. The parallel processing of the digital signatures of requests
has improved the performance of the system, keeping the sequential processing of data. The study of the influence of the intensity of
the incoming data on the transition of the system to the critical mode makes it possible to calculate the limitation of the system load.
Thus, the goal of reducing the harmful effect of critical modes and ensuring greater reliability and speed of the system is achieved.
Протоколи авторизації відіграють основну роль в веб-безпеки. Існує небезпека того, що дані будуть змінені в місцях, де
вони передаються в незашифрованому вигляді, наприклад проксі сервера. Ситуації підміни корисного навантаження в уразливих точках є малодослідженими. Існуючі протоколи авторизації великих корисних навантажень реалізують метод «Заповнення Буфера» і його підвид «Буферизація в файл». За допомогою імітаційного моделювання було виявлено, що другий
підвид "Буферизація в пам'ять" не є ідеальним для запитів з великими корисними навантаженнями. У попередніх роботах
було розроблено «порційний» метод, призначений для авторизації HTTP запитів з ефективної верифікації корисного навантаження. Однак було виявлено, що в середовищі черзі операцій система схильна до переходу в критичний режим, що стало
предметом подальшого вивчення. Метою даного дослідження є зниження шкідливого ефекту критичних режимів. Аналіз
методів підписання для авторизації з використанням паралельної архітектури на основі теорії черг показав, що «порційний»
метод є найбільш перспективним. Розроблені методи ранжирування протоколів авторизації для великих запитів і виявлення
критичних режимів дозволили експериментально визначити умови прояву переваг досліджуваних методів підписання корисного навантаження в різних режимах і досліджувати вплив інтенсивності вхідного потоку інформації на перехід системи в
критичний режим. Шляхом комп'ютерного експерименту були отримані залежності швидкості багатопотокової записи від
кількості потоків для «порційного» і «буферизация в файл» методів в залежності від кількості потоків і швидкості передачі
даних. Паралельна обробка цифрового підпису запитів підвищила продуктивність системи, забезпечуючи при цьому послідовну обробку даних запиту. Дослідження вплив інтенсивності вхідного потоку інформації на перехід системи в критичний
режим дає можливість розрахувати обмеження навантаження системи. Таким чином досягається мета зниження шкідливого
ефекту критичних режимів і забезпечення більшої надійності і швидкодії системи.
Протоколы авторизации играют основополагающую роль в веб-безопасности. Существует опасность того, что данные будут изменены в местах, где они передаются в незашифрованном виде, например прокси сервера.
Ситуации подмены полезной нагрузки в уязвимых точках являются малоисследованными. Существующие протоколы авторизации больших полезных нагрузок реализуют метод «Заполнение Буфера» и его подвид «Буферизация в файл». С помощью имитационного моделирования было обнаружено, что второй подвид «Буферизация в память» не является идеальным
для запросов с большими полезными нагрузками. В предыдущих работах был разработан «порционный» метод, предназначенный для авторизации HTTP запросов с эффективной верификации полезной нагрузки. Однако было обнаружено, что в
среде очереди операций система склонна к переходу в критический режим, что стало предметом дальнейшего изучения.
Целью данного исследования является снижение вредного эффекта критических режимов. Анализ методов подписания для
авторизации с использованием параллельной архитектуры на основе теории очередей показал, что «порционный» метод
представляется наиболее перспективным. Разработанные методы ранжирования протоколов авторизации для больших запросов и выявления критических режимов позволили экспериментально определить условия проявления преимуществ исследуемых методов подписания полезной нагрузки в разных режимах и исследовать влияние интенсивности входящего
потока информации на переход системы в критический режим. Путем компьютерного эксперимента были получены зависимости скорости многопоточной записи от количества потоков для «порционного» и «буферизация в файл» методов в зависимости от количества потоков и скорости передачи данных. Параллельная обработка цифровой подписи запросов повысила производительность системы, обеспечивая при этом последовательную обработку данных запроса. Исследование влияние интенсивности входящего потока информации на переход системы в критический режим дает возможность рассчитать
ограничение нагрузки системы. Таким образом, достигается цель снижения вредного эффекта критических режимов и обеспечения большей надежности и быстродействия системы.
