У статті розглядається становлення й розвиток молитвоцентричного тексту, розвиток сакральної молитви в її генологічних модифікаціях, мотивна палітра. Феномен молитви та її художня парадигматика/синтагматика, куди входять і мотиви сповідальності, як своєрідний естетичний відгук на духовну, онтологічну й аксіологічну потребу людини в пошуках дороги до Бога, а також і до морально-етичного та психологічного самоосягнення. Виявлені генологічні константи молитовної ситуації та молитвоцентричного тексту – це безпосередні звернення до вищих сил зі славослов’ям, подякою, благанням, проханням.
В статье рассматривается становление и развитие молитвоцентричного текста, развитие сакральной молитвы в ее генологических модификациях, мотивной палитры. Феномен молитвы и ее художественная парадигматика / синтагматика, куда входят и мотивы исповедальности, как своеобразный эстетический отклик на духовную, онтолоческую и аксиологическуюпотребность человека в поисках дороги к Богу, а также и к морально-этического и психологического самоосягнення. Обнаруженные генологические константы молитвенной ситуации и молитвоцентричного текста - это непосредственное обращение к высшим силам со славословием, благодарением, мольбой, просьбой.
The article considers the formation and development of a prayer-centric text, development sacred prayer in its genealogical modifications, motive palette. The phenomenon of prayer and its artistic paradigm tics / syntagmatics, which includes motives of confession, as a kind of aesthetic response to the spiritual, ontological human and axiological need of man in search of the way to God, as well as to the moral, ethical and psychological self-realization. The identified genealogical constants of the prayer situation and the prayer-centric text are middle appeals to higher powers with praise, gratitude, supplication, request.