Аннотация:
У контексті стратегії сталого розвитку і модернізації вітчизняної освіти
висвітлено проблему мовної підготовки інокомунікантів у вишах України, вирішення якої
значно поглиблює розуміння ролі української мови як іноземної у структурі фахової
підготовки інофонів. Визначено, що через систему суб`єктно-об`єктних та суб`єктно-
суб`єктних відносин здійснюється гуманістичне формування і розвиток вторинної мовної
особистості. Детально розглянуто традиційні та альтернативні методики у викладанні
української мови як іноземної, інноваційні педагогічні технології, різноманітні форми
організації навчання з дисципліни. Акцентується зміна пріоритетів у викладанні мови і
підкреслюється роль лінгвокультурологічної спрямованості курсу. Проаналізовано
онтологічне і гносеологічне в категоріях мови, антропоцентризм лінгводидактики у пошуках
активізації мотиваційних ресурсів щодо адаптації студентів-іноземців до нових умов.
Висновується, що методологія навчання українській мові як іноземній, домінантою якої є
людський фактор у мові, має забезпечити розвиток авторефлексії через введення реципієнтів
мови у процес перетворення та генерування смислів у його відкритості до світу, що
гуманістична і лінгвокультурологічна компоненти курсу формують мультилінгвальну
мультикультурну особистість.