В роботі розглянуті такі форми організації праці персоналу як фріланс і дистанційна зайнятість; наведені основні ознаки, які принципово відрізняють їх від традиційних форм зайнятості. Визначена необхідність здійснення адаптації вітчизняного законодавства до сучасних умов з урахуванням дієвого міжнародного досвіду щодо гнучких форм організації праці персоналу.
The paper considers such forms of organization of personnel's work as freelancing and remote employment; the main features that fundamentally distinguish them from traditional forms of employment are given. The necessity of adapting domestic legislation to modern conditions is determined taking into account effective international experience in flexible forms of personnel labor organization.
