Аннотация:
Сьогодні антропологія майбутнього розглядається у критичних дискурсах біотехнологій. У західних формах вона виявляється як проблема не здійснених гуманістичних принципів щодо «підвішених
суб’єктів модерності», чиї тіла є потужними маркерами відмінності, асиміляції, відгородження, протистояння. Крім цього, осмислення нового світу, пов’язаного з появою комп’ютерних технологій, ставить людину перед питанням: як нелюдські суб’єкти, що з’явилися в результаті технологічної діяльності людини, наприклад, програмована матерія, симбіотичні форми та гібриди, породжують нову системну цілісність, де людині відводиться вже не найважливіша роль? Виникає розрив між доступними, історично сформованими засобами опису буття людини традиційної епістемології і реальним досвідом життя, що ускладнюється, в перманентно мінливому світі.