Аннотация:
Необхідність зберегти національну ідентичність є важливою проблемою для кожної нації, яка залу-чена в процес глобалізації. Особливі етнічні характеристики разом із рідною мовою становлять основу для збереження національної свідомості народу. Етнореалії представлені в текстах усіх функціональних стилів. Особливу функцію вони реалізують у стилі художньої прози. У статті йдеться про імплікацію етнографічної інформації в різних жанрах художньої прози: у байці, в оповіданні, у повісті, у романі. Сту-денти, які вивчають іноземну мову, стикаються з проблемою невідповідності між «своєю» та «чужою» культурами, що заважає адекватній інтерпретації іноземних текстів. Обізнаність студента з різними видами етнографізмів «чужої культури» (соціальними, культурними, економічними, політичними) дає мож-ливість розшифровувати авторську точку зору, висловлену в тексті. Це показано в аналізі декількох контекстів, наведених нижче.Функціонування етнореалій у художній прозі розглядається, з одного боку, як засіб відображення націо-нальної ідентичності, а з іншого – як засіб стимулювання міжкультурної комунікації.Сьогодні, коли глобалізація охопила всі сфери людської діяльності, дуже важливо під час підготовки сту-дентів-філологів, які спеціалізуються з іноземних мов, збагачувати їхні фонові знання стосовно культури, історії, побуту тощо народу, мова якого вивчається. Це сприятиме кращому розумінню культури власного народу та її місця у світовій культурній спадщині. Викладач-філолог має не тільки заохочувати студента до читання кращих зразків світової літератури, а й навчати його вміння інтерпретувати прочитане. Цей процес складається з трьох етапів: суто сприйняття тексту, його осмислення – когнітивної операції розу-міння підтекстів, у результаті вербалізації того, що читач сприйняв і зрозумів. Інтерпретація тексту допускає її свободу, яка зумовлена як амбівалентністю самого тексту, так й індивідуальними можливос-тями читача, зумовленими його фоновими знаннями.
