Аннотация:
У статтi розглянуто поле Гiґґса як багаточастинкове поле i, вiдповiдно, бозон Гiґґса як зв’язаний стан двох калiбрувальних бозонiв. Такий розгляд, порiвняно з одночастинковим по- лем Стандартної моделi має, на нашу думку, двi переваги. Головна з них полягає в тому, що, на вiдмiну вiд Стандартної моделi, для досягнення спонтанного порушення симетрiї немає потре- би вводити некалiбрувальну самодiю поля Гiґґса. У нашiй моделi таку самодiю отримуємо як наслiдок неабелевої калiбрувальної самодiї — переносникiв слабкої взаємодiї. У цьому розгля- нута в працi модель дещо схожа на вiдомi моделi технiколору. Але вона суттєво вiдрiзняється вiд них тим, що не потребує анi нових частинок, анi нових взаємодiй порiвняно зi Стандартною моделлю. Окрiм того, метод опису багаточастинкових ефектiв за допомогою багаточастинко- вих полiв iстотно вiдрiзняється вiд опису багаточастинкових ефектiв у моделях технiколору, якi оперують з одночастинковими полями. Ще однiєю перевагою запропонованої в статтi мо- делi, на нашу думку, є те, що спонтанне порушення симетрiї в нiй, на вiдмiну вiд Стандартної моделi, не постулюється, а отримується як наслiдок динамiчних рiвнянь багаточастинкового поля.