Аннотация:
Сьогодні проблема сталого розвитку є однією із найактуальніших і невідкладних у світі, спричинена ускладненням взаємозв’язків між людиною та навколишнім природним середовищем. Виходячи з цього, на міжнародному рівні всерйоз почали обговорюватись й вирішуватись глобальні соціально-економічні та екологічні проблеми, першочерговими з яких є: незворотні деградаційні процеси,забруднення довкілля; демографічний вибух, нестача продовольства, безробіття; виснаження природних ресурсів, знищення й збідніння видового (флористичного та фауністичного) різноманіття; нерівномірність розвитку та зростаюча прірва між економічно розвиненими і бідними країнами тощо.
Перехід до сталого розвитку у всіх сферах людської діяльності є однією із першочергових та актуальних тенденцій в сучасному світі, якою опікуються світові лідери, присвячені сотні урядових і міжурядових програм. Основним завданням даної концепції є поєднання необхідності забезпечення економічного зростання, соціального розвитку людства із збереженням та охороною довкілля. Ключові положення триєдиної концепції наголошують, що економічне зростання повинно відбуватись в контексті збереження довкілля, дотримання екологічних обмежень і стандартів, супроводжуватись соціальними перетвореннями та сприяти підвищенню рівня соціально-культурної сфери.
Наукове співтовариство хвилює насамперед питання про те, чи можна взагалі говорити про сталість динамічної системи, якщо у філософському розумінні вона уявляється як перебування в одному стані на противагу змінності. Без створення міцного методологічного фундаменту, без наукового обґрунтування дій на всіх ієрархічних рівнях управління вирішити проблему сталості неможливо.
Для досягнення стратегії сталого розвитку регіонів необхідно визначити основні Цілі сталого розвитку в Україні, які становлять нову систему взаємоузгоджених управлінських заходів за економічним, соціальним та екологічним (природоохоронним) вимірами, спрямовану на формування суспільних відносин на засадах довіри, солідарності, рівності поколінь, безпечного навколишнього середовища.
Особлива роль в реалізації концепції сталого соціо-еколого-економічного розвитку регіонів відводиться регіональним органам влади та інститутам громадянського суспільства, передусім інститутам самоорганізації та самозабезпечення громадян, які виступають у своїй сукупності структуроутворюючими елементами усіх секторів економіки та інституціональною основою для формування моделі сталого соціо-еколого-економічного розвитку регіонів.
Перспективами подальших досліджень можуть бути напрацювання заходів удосконалення правової та організаційної систем держави для забезпечення сталого соціо-еколого-економічного розвитку її регіонів.