Доля провінційного історика за радянської влади: херсонський професор Михайло Давидов

Abstract

Традиційно в історіографії першочергової уваги надається аналізу творчості видатних, переважно столичних істориків, а дослідники провінції з так званого «другого ряду» залишаються в тіні. Між тим вітчизняна історична наука в умовах інформаційного суспільства поступово перестає ділитися на столичну і периферійну. Адже творчість більшості дослідників так чи інакше знаходиться в єдиному інтелектуальному та культурному полі, в єдиному соціальному часі. Аналіз життя і творчості першого в Херсоні доктора історичних наук Михайла (Соломона) Йосиповича Давидова (1917-1982) зайвий раз підтверджує цю тезу. Зовні типова біографія радянського професора (тяжкі роки більшовицького режиму і голодоморів, участь у радянсько-німецькій війні 1939-1945 рр., необхідність виконання завдань комуністичної партії) затягла сумлінного професійного дослідника продовольчої політики періоду воєнного комунізму у протистояння між прихильниками трансформації радянського канону історіописання («нового напрямку» на чолі з П. В. Волобуєвим) і неосталіністами. Аналіз творчого доробку вченого дозволяє суттєво скорегувати спрощені уявлення про еволюцію радянської історіографії в Україні та соціокультурне світосприйняття науково-педагогічної інтелігенції провінційних міст України останнього тридцятиліття існування радянського режиму.