Україна 2005–2013. «Помаранчеві», «біло-блакитні», «революція гідності»: соціально-політичні чинники формування громадянського суспільства

Abstract

Революційні події 2004 і 2014 рр. в Україні неодноразово ставали і ставатимуть об’єктом досліджень політологів, економістів, соціологів, юристів; до них неодноразово зверталися і звертатимуться політики і громадські діячі. Цікавість до «помаранчевої» революції і «революції гідності» з боку суспільства покликана, в першу чергу, через їх актуальність і вплив, які вони здійснюють на життя громадян. Часто методологічна помилка криється в тому, що події в Україні 2004-2014 рр. розглядають ізольовано, ніби вони були одномоментними актами, не пов’язаними або мало пов’язаними між собою. У статті здійснюється спроба віднайти ланцюг причинно-наслідкових зв’язків і розкрити приховану логіку подій; здійснено аналіз політичного життя України 2004-2014 рр. На нашу думку, головною революційною подією для незалежної України стали 1989-1991 роки, коли український народ заявив про своє бажання жити у вільній, демократичній, незалежній Україні. Революцію 2004 р. не можна назвати завершеною й досі, а Майдан-2013 став реакцією громадянського суспільства на провал реформ і контрреволюцію В. Януковича. Стара патрноменклатура, яка зуміла залишитися при владі, і сформована «нова еліта», що долучилася до неї у 1990-ті рр., тяжіли до консервації радянського суспільного ладу. В той час як громадянське суспільство, що зміцніло у 2000-х, прагнуло розбудувати ліберальну демократію. Саме це громадянське суспільство голосно заявило про себе у 2004 р., привівши до влади В. Ющенка. Це ж громадянське суспільство повалило режим В. Януковича у 2014 р., коли від здійснив спробу реставрувати Радянську Україну у складі Таможенного Союзу і відмовитись від євроінтеграції.

Революционные события 2004 и 2014 гг. в Украине неоднократно становились и становятся объектом исследований политологов, экономистов, социологов, юристов; к ним неоднократно обращались и будут обращаться политики и общественные деятели. Интерес к «оранжевой» революции и «революции достоинства со стороны общества вызван, в первую очередь, их актуальностью и влияние, которые они осуществляют на жизнь граждан. Часто методологическая ошибка кроется в том, что события в Украине 2004–2014 гг. рассматривают изолированно, будто они были сиюминутными актами, не связанными или мало связанными между собой. В статье предпринимается попытка найти цепь причинно-следственных связей и раскрыть скрытую логику событий; осуществлен анализ политической жизни Украины 2004–2014 гг. По нашему мнению, главным революционным событием для независимой Украины стали 1989–1991 гг., когда украинский народ заявил о своем желании жить в свободной, демократической, независимой Украине. Революцию 2004 г. нельзя назвать завершенной до сих пор, а Майдан-2013 стал реакцией гражданского общества на провал реформ и контрреволюцию Януковича. Старая патрноменклатура, которая сумела остаться при власти, и примкнувшая к ней «новая элита», сформированная в 1990-е гг., стремились к консервации советского общественного строя. В то время как гражданское общество, которое окрепло в 2000-х, стремилось к развитию либеральной демократии. Именно это гражданское общество во всеуслышание заявило о себе в 2004 г., привело к власти В. Ющенко. Это же гражданское общество низложило режим В. Януковича в 2014 г., когда он предпринял попытку реставрировать Советскую Украину в составе Таможенного Союза и отказаться от евроинтеграции.

Dramatic social upheavals of 2004 and 2014 have more than once become — and will be in the future — the subject of studies for political scientists, economists, sociologists and lawyers. Politicians and public figures have been and will be turning to the events of those years over and over again. Undoubtedly, such interest to the so called Orange Revolution and the Revolution of Dignity is primarily caused by their relevance and the impact they make on the lives of Ukrainian citizens. Often methodological error is caused by the fact that the events in Ukraine in 2004—2014 are considered in isolation, as if they were single-standing, completely unrelated or weakly connected events. This article analyzes the political life of Ukraine in 2004—2014 and attempts to find a chain of causation and reveal the hidden logic of the events. In our opinion, the main revolutionary event for independent Ukraine were the years 1989 to 1991, when the Ukrainian people stated their desire to live in a free, democratic and independent country. Revolution of 2004 cannot be considered finished even now, and Maidan-2013 was a reaction of the civil society to the failure of the reform and counter-revolution of V. Yanukovych. The old party leadership, which has managed to stay in power, and the recently formed the «new elite», which joined the old one in the 1990s, had their minds set on the preservation of the Soviet social order. Meanwhile the civil society, which got firmly established in the 2000s, sought to build a liberal democracy. It was the civil society that showed its worth in 2004 by bringing V. Yushchenko to power. The same civil society overthrew the regime of V. Yanukovych in 2014, when he attempted to restore the Soviet Ukraine as a part of the Customs Union and abandon European integration.