Прикол як засіб конструювання художніх форм комунікації з соціокультурною реальністю

Abstract

У статті пропонується розглянути як проблему феномен так званого «приколу» в сучасній масовій культурі як один із об’єктивно найпоширеніших механізмів діалогу особистості з оточуючим соціокультурним середовищем. Особлива увага приділяється соціополітичній аспектованості сучасних форм діалогу культури і влади, суспільства і держави, що неминуче породжує необхідність звертання до (пара)мистецьких модусів культурної комунікації.

В статье предлагается рассмотрение проблемы феномена так называемого «прикола» в современной массовой культуре как одного из объективно наиболее распространённых механизмов диалога личности с окружающей социокультурной средой. Специальное внимание уделяется социополитической аспектированности современных форм диалога культуры и власти, общества и государства, что неизбежно порождает необходимость обращения к (пара)художественным модусам культурной коммуникации

The article is aimed to provoke the discourse about the phenomenon of the so‐called «prykol» (prank, put‐on and the like) in the context of its role in the modern mass culture and as an objectively most popular tool to provide the dialogue between personality and its sociocultural environment. The special attention is devoted to sociopolitical accentuation of modern forms of dialoguing between culture and power, society and state, which inevitably provokes necessity of using (para)artificial modes of cultural communication.