Theatricalization as a way of expanding the communicative space of fashion shows

Abstract

The purpose of the work is to analyze the process of theatricalization of fashion shows in the context of the socio-communicative space of culture, which is conditioned not only by the ability of this cultural phenomenon to reflect some of the features of modern society, but also to enhance these properties against the background of transformations of the cultural context. The research methodology of the research is based on the paradigm of theatricality of socio-cultural processes. This approach has allowed not only to establish that theatricality has always been characteristic of the displays of new fashion collections, but also to identify trends in the emergence of new forms, which main objectives are: increasing the effectiveness of communication between designers and viewers as potential consumers of products offered; the expansion of the communicative space of the fashion industry, which is due not only to commercial considerations, but also an understanding of the role of fashion in socio-cultural processes. Scientific novelty. The scientific novelty of the work lies in confirmation of the effectiveness of the application of the theatrical paradigm for the study of communicative processes in the field of fashion. This is manifested in the fact that for the first time, it was possible to explain not only the reasons for the emergence of new forms of fashion shows, but also their semantic transformation with the strengthening of social orientation. Conclusions. The analysis of the impressions of new fashion collections confirmed that they always had a theatricality which is gaining new forms for increasing the effectiveness of communication between designers and viewers and expanding the communicative space of the fashion industry.

Мета роботи. Проаналізувати процес театралізації показів мод в контексті соціокомунікативного простору культури, що обумовлено не лише спроможністю цього культурного феномену відображати деякі риси сучасного суспільства, а й посилювати ці властивості на фоні трансформацій культурного контексту. Методологія дослідження ґрунтується на парадигмі театральності соціокультурних процесів. Цей підхід дозволив не лише встановити, що театральність завжди була притаманна показам нових модних колекцій, а й виявити тенденції до появи нових форм, основними цілями яких є: підвищення ефективності комунікації між дизайнерами та глядачами, як потенційними споживачами продукції, що пропонується; розширення комунікативного простору індустрії моди, що обумовлено не лише комерційними міркуваннями, а й розумінням ролі моди в соціокультурних процесах. Наукова новизна роботи полягає в підтвердженні ефективності застосування парадигми театральності для дослідження комунікативних процесів в сфері моди. Це проявляється в тому, що вперше вдалось пояснити не лише причини появи нових форм показів мод, а й їх смислову трансформацію з посиленням соціальної спрямованості. Висновки. Аналіз показів нових модних колекцій підтвердив, що їм завжди була притаманна театральність, що набуває нових форм для підвищення ефективності комунікації між дизайнерами та глядачами, розширення комунікативного простору індустрії моди.

Цель работы. Проанализировать процесс театрализации показов мод в контексте социокоммуникативного пространства культуры, что обусловлено не только способностью этого культурного феномена отображать некоторые черты современного общества, но и усиливать эти свойства на фоне трансформаций культурного контекста. Методология исследования основана на парадигме театральности социокультурных процессов. Этот подход позволил не только установить, что театральность всегда была присуща показам новых модных коллекций, но и выявить тенденции к появлению новых форм, основными целями которых являются: повышение эффективности коммуникации между дизайнерами и зрителями, как потенциальными потребителями предлагаемой продукции; расширение коммуникативного пространства индустрии моды, что обусловлено не только коммерческими соображениями, но и пониманием роли моды в социокультурных процессах. Научная новизна работы заключается в подтверждении эффективности применения парадигмы театральности для исследования коммуникативных процессов в сфере моды. Это проявляется в том, что впервые удалось объяснить не только причины появления новых форм показов мод, но и их смысловую трансформацию с усилением социальной направленности. Выводы. Анализ показов новых модных коллекций подтвердил, что им всегда была присуща театральность, что приобретает новые формы для повышения эффективности коммуникации между дизайнерами и зрителями, расширение коммуникативного пространства индустрии моды.