Народні прислів’я в курсах з культури спілкування: розширення філософсько-аксіологічного контексту навчання

Abstract

Вища освіта в Україні орієнтована не лише на формування спеціальних компетентностей майбутніх фахівців, а й на розвиток комунікативної компетентності, яка необхідна сучасному фахівцю в будь-якій професійній діяльності. Тому вдосконалення навчальних курсів з культури спілкування є актуальним завданням для освітян. Одним з напрямків вдосконалення може бути розширення філософсько-аксіологічного контексту таких курсів. Такий контекст створює умови не лише для навчання, а й для виховання фахівців нової генерації. З цією метою була розроблена і апробована методика по впровадженню в курси з культури спілкування народних прислів’їв із сентенціями відповідної тематики. Окрім практичної доцільності такої педагогічної ініціативи, в ній вбачається і соціально-філософський зміст. Цей зміст виявляється через осмислення функцій прислів’їв в комунікативному просторі культури в дискурсі парадигми театральності буття. Дослідження показують, що в «театрі» буття народні прислів’я актуалізуються в двох аспектах: 1) онтологічному, як «сценарії» можливих життєвих ситуацій та їх наслідків, котрі були осмислені народною мудрістю; 2) драматургічному, як «репліки», здатні наповнити певним сенсом «діалог»/комунікацію, як мовний художній жест. Обидва ці аспекти передбачають і аксіологічний аспект, бо створюють умови для трансляції і закріплення певних цінностей, притаманних національній культурі. Поєднання всіх цих аспектів в практиці впровадження українських народних прислів’їв у навчальні курси з культури спілкування сприяє формуванню у студентів додаткової компетентності – вміння актуалізувати культурну спадщину країни в сучасних умовах соціальної діяльності. Розширення (в перспективі) цієї практики через ознайомлення студентів з аналогічними прислів’ями інших народів створюватиме підґрунтя для більш ефективних міжнаціональних, міжкультурних комунікацій.

Высшее образование в Украине ориентировано не только на формирование специфических компетентностей будущих специалистов, но и на развитие коммуникативной компетентности, которая необходима современному специалисту в любой профессиональной деятельности. Поэтому усовершенствование учебных курсов по культуре общения является актуальной педагогической задачей. Одним из направлений усовершенствования может быть расширение философско-аксиологического контекста этих курсов. Такой контекст создаёт условия не только для обучения, но и для воспитания специалистов нового поколения. С этой целью была разработана и апробирована методика по внедрению в курсы по культуре общения народных пословиц с сентенциями соответствующей тематики. Помимо практической целесообразности такой педагогической инициативы, в ней видится и социально-философское содержание. Это содержание выявляется через осмысление функций пословиц в коммуникативном пространстве культуры в дискурсе парадигмы театральности бытия. Исследования показывают, что в «театре» бытия народные пословицы актуализируются в двух аспектах: 1) онтологическом как «сценарии» возможных жизненных ситуаций и их последствий, которые были осмыслены народной мудростью; 2) драматургическом как «реплики», способные наполнить определённым смыслом «диалог»/коммуникацию как языковой художественный жест. Оба эти аспекта предполагают и аксиологический аспект, так как создают условия для трансляции и закрепления определённых ценностей, присущих национальной культуре. Объединение всех этих аспектов в практике внедрения украинских пословиц в учебные курсы по культуре общения способствует формированию у студентов дополнительной компетентности – умения актуализировать культурное наследие страны в современных условиях социальной деятельности. Расширение (в перспективе) этой практики через ознакомление студентов с аналогичными пословицами других народов будет создавать почву для более эффективных межнациональных, межкультурных коммуникаций.

Higher education in Ukraine is focused not only on the formation of specific competencies of future specialists, but also on the development of communicative competence, which in necessary for a modern specialist in any professional activity. Therefore, the improvement of training courses on the culture of communication is an actual pedagogical task. Improvement may consist in expanding the philosophical and axiological context of these courses. Such a context creates conditions not only for learning, but also for educating specialists of new generation. To this end, a methodology was developed and tested to introduce folk proverbs with relevant sentences into the courses on the culture of communication. In addition to the practical feasibility of this pedagogical initiative, it also sees a socio-philosophical content. This content is revealed through the understanding of the functions of proverbs in the communicative space of culture in the discourse of the paradigm of theatricality of being. Studies show that in the “theater” of being, folk proverbs are actualized in two aspects: 1) ontological, as “scenarios” of possible life situations and their consequences, which were interpreted popular wisdom; 2) dramaturgical, as “remarks”, capable of filling the “dialogue”/communication with a certain meaning, as a language artistic gesture. Both of these aspects imply an axiological aspect, since they create conditions for the transmission and consolidation of certain values inherent in the national culture. Combining all these aspects in the practice of introducing Ukrainian proverbs into communication culture courses contributes to the formation of additional competence among students – the ability to actualize cultural heritage in the modern conditions of social activity. Expansion (in perspective) of this practice through familiarizing students with similar proverbs of other nations will create the foundation for more effective inter-ethnic, intercultural communications.