Аннотация:
Розвиток цивілізації змінює образ і умови нашого життя, видозмінює його форми. Разом з тим змінюється наш світогляд, цінності і світосприйняття, що призводить до кардинальних змін у суспільних настроях і, відповідно, зміни основних занять і практичних навичок, здобутих в результаті соціальної підготовки, досвіду та стажу роботи. Кардинальні зміни професій останніх сторіч – наслідок промислових революцій. Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до наступних основних груп:
– загострення екологічної ситуації, виникнення проблеми виживання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;
– зміна взаємовідносин у системі «людина – техніка», змісту і характеру праці та зростання частки висококваліфікованих робітників і спеціалістів, які здійснюють обслуговування нової техніки і технологій;
– підвищення вимог до культурно-технологічної та інтелектуальної підготовки кадрів, прискорення структурних змін у сфері людської діяльності та «інтернаціоналізація» суспільних відносин;
– втрата людиною емоційності, інтелектуальне перевантаження, формалізація контактів, одностороння, технічна свідомість та виникнення проблем біологічної і психологічної адаптації людини в звичайних і екстремальних умовах навколишнього середовища.
Однією з найсерйозніших проблем, породжених науково-технічною революцією, є подальше вдосконалення системи освіти. НТР вимагає постійної освіти, яка складається з двох підсистем: базової освіти і додаткової. Остання повинна здійснюватися в основному шляхом постійної самоосвіти.