Психологічний аспект реалізації теми любові у творах Овідія

Abstract

Робота присвячена психологічним аспектам Еросу у творах Овідія. Овідій – співець земного кохання античної людини. В «Любовних елегіях» Овідій оспівує чуттєво-земну любов до жінки. Тут любовне почуття від- значається непостійністю, надмірною відвертістю та нату- ралізмом. Воно несерйозне, не зачіпає глибоких життєвих стосунків, проте виражається легко і красиво, бо почуття поета – закоханість, а не любов. Любовна поезія в Овідія із суб’єктивної стає об’єктивною: втрачає безпосередність. «Героїди» поета розкривають варіативно-психологічні моделі земного античного Еросу. Лист стає причиною монологу. Покинуті закохані жінки пишуть своїм чоло- вікам-коханцям. Кожен лист є варіацією у риторико-пси- хологічному ключі на тему нещасливого кохання. Герої- ні – жертви всемогутньої пристрасті, яка їх мучить і не дає спокою. Мотив розлуки головний, об’єднуючи страждання усіх жінок. Проте кожна жінка індивідуально неповторна. Поет розкриває характери закоханих жінок і тих чолові- ків, що стали причиною жіночого болю. У «Мистецтві кохання» Овідій виступає в ролі теоретика любовних почуттів. У «Мистецтві кохання» поет викладає, як гарно, по-мистецьки кохати, але у творі Овідія йдеться не так про кохання, як про зваблення. Виклад матеріалу оживлений ефективними сентенціями, міфологічними розповідями, побутовими сценками, але ніколи поет не піднімається над рівнем грайливого кохання. У «Мистецтві кохання» Ерос вперше стає предметом дидактики у віршах. Ові- дій дає поради ґрунтовно, досконало, зі знанням справи, узагальнюючи власний досвід «Любовних елегій». Про- те «Мистецтво кохання» – наука не кохання, а спокуси. Овідій з інтелектуальною вишуканістю пародіює філо- софсько-дидактичну літературу, модну в епоху Августа. Ерос Овідія у «Метаморфозах» суттєво відрізняється від Еросу попередніх творів поета. У «Метаморфозах», яка передбачає акт найвищого емоційного напруження, любов позначена глибшим психологізмом ніж у ранніх творах. Засобом метаморфози поет стверджує своє любовне став- лення до світу, до його гармонійної цілісності. У «Мета- морфозах» Овідій поглиблює психологічні аспекти Еросу на прикладах різних перевтілень і вперше у своїй поемі в античній літературі стверджує любов-взаєморозуміння. Ерос ранніх творів Овідія починається з насолод статевого потягу. У «Метаморфозах» він завершується вселенською любов’ю до всього сущого.