Аннотация:
У статті розглядається феномен утопії як соціокультурна форма освоєння майбутнього, актуалізуються прогностичні можливості соціально-філософського знання щодо проблеми майбутнього. Підкреслюється, що сутнісні цивілізаційні відмінності, основані на архетипах соціальної психології, специфіці ментальності, особливостях історико-культурного розвитку різних народів, приводили до різних форм освоєння майбутнього України та відповіді на запитання: чи можливо на основі втілення модерного утопічного проекту будувати майбутнє сучасної держави? Робиться висновок про те, що утопія як форма освоєння майбутнього доби Модерну не може бути співвіднесена з основною метою світогляду Постмодерну - реконструкцією проекту Нового часу. Ключова риса постмодерністського розуміння реальності - визнання мінливості та випадковості. Утопія як продукт епохи Модерну основана на жорсткій регламентації та модерній раціоналізації соціуму. Утопія не припускає можливість нескінченних інтерпретацій, сінгулярності соціального явища. Це статичний, жорстко регламентований, дидактичний проект мацбутнього соціального устрою.
