У статті розглядається феномен утопії як соціокультурна форма освоєння
майбутнього, актуалізуються прогностичні можливості соціально-
філософського знання щодо проблеми майбутнього. Підкреслюється, що
сутнісні цивілізаційні відмінності, основані на архетипах соціальної
психології, специфіці ментальності, особливостях історико-культурного
розвитку різних народів, приводили до різних форм освоєння майбутнього.
Мета статті продиктована необхідністю соціально-філософського аналізу
проблеми майбутнього України та відповіді на запитання: чи можливо на
основі втілення модерного утопічного проекту будувати майбутнє сучасної
держави? Робиться висновок про те, що утопія як форма освоєння май-
бутнього доби Модерну не може бути співвіднесена з основною метою
світогляду Постмодерну – реконструкцією проекту Нового часу. Ключова
риса постмодерністського розуміння реальності – визнання мінливості та
випадковості. Утопія як продукт епохи Модерну основана на жорсткій регла-
ментації та модерній раціоналізації соціуму. Утопія не припускає можливість
нескінченних інтерпретацій, сингулярності соціального явища. Це статичний,
жорстко регламентований, дидактичний проект майбутнього соціального
устрою.
The article considers the phenomenon of utopia as a socio-cultural form of
mastering of the future. The predictive abilities of socio-philosophical knowledge
about the future are actualizing. It is emphasized that the essential civilizational
differences, based on archetypes of social psychology, on specificity of mentality,
on peculiarities of the historical and cultural development of different peoples, led
to various forms of the future mastering. The purpose of the article is dictated by
the necessity of socio-philosophical analysis of Ukraine future and giving the
answer to the question: is it possible to build the future of the contemporary state
on the basis of the embodiment of Modern utopian project? It is concluded that
utopia as a form of mastering of the future, which was created in a period of the
Modern Age, cannot be correlated with the main goal of the Postmodern world –
the reconstruction of the New-Time project. The key feature of postmodern
understanding of reality is recognition of variability and randomness. Utopia as a
product of the Modern era is based on strict regulation and modern rationalization
of society. Utopia does not assume the possibility of endless interpretations, the
singularity of a social phenomenon. It is static, rigidly regulated, didactic project of
the future social order.
В статье рассматривается феномен утопии как социокультурная форма
освоения будущего, актуализируются прогностические возможности
социально-философского знания касательно проблемы будущего.
Подчеркивается, что сущностные цивилизационные отличия, основанные на
архетипах социальной психологии, специфике ментальности, особенностях
историко-культурного развития разных народов, приводили к разным
формам освоения будущего. Задача написания статьи продиктована
необходимостью социально-философского анализа будущего Украины и
ответа на вопрос: возможно ли на основе воплощения модерного
утопического проекта построить будущее современного государства?
Делается вывод о том, что утопия как форма освоения будущего эпохи
Модерна не может быть соотнесена с основной целью мировоззрения
Постмодерна – реконструкцией проекта Нового времени. Ключевые черты
постмодернистского понимания реальности – изменчивость и случайность.
Утопия как продукт эпохи Модерна основана на жесткой регламентации и
рационализации социума. Утопия не допускает возможности нескончаемых
интерпретаций, сингулярности социального явления. Это статичный, жестко
регламентированный, дидактический проект будущего социального
устройства.