Мета роботи полягає в осмисленні порушень загальноприйнятих норм і правил як складової (або умови прояву) артистизму в «театрі» життя. Методологія дослідження ґрунтується на основних підходах соціокультурного аналізу (зокрема, соціально-філософському та історичному) в дискурсі парадигми театральності комунікативних проявів культури. Наукова новизна полягає в погляді на артистизм, як на важливу складову театральності життя, яка проявляється в умовах порушення певних правил. Це дає підстави розширити перелік критеріїв артистизму і зробити такі висновки: артистизм - це досвід «одноразового» розташування, який не передбачає вторинності; артистизм сприяє різноманіттю художньої та соціокультурної семантики образів, що створюються у «театрі» життя; артистизм часто проявляється в ситуаціях, коли порушуються деякі правила, перетворюючи ці ситуації на «спектакль», гру, художній жест.
Цель работы состоит в осмыслении нарушений общепринятых норм и правил как составляющей (или условия проявления) артистизма в «театре» жизни. Методология исследования базируется на основных подходах социокультурного анализа (в частности, социально-философском и историческом) в дискурсе парадигмы театральности коммуникативных проявлений культуры. Научная новизна состоит во взгляде на артистизм, как на важную составляющую «театра» жизни, которая проявляется в условиях нарушения определённых правил. Это даёт основания расширить перечень критериев артистизма и сделать такие выводы: артистизм □ это опыт «одноразового» расположения, который не предполагает вторичности; артистизм способствует разнообразию художественной и социокультурной семантики образов, которые создаются в «театре» жизни; артистизм часто проявляется в ситуациях, когда нарушаются некоторые правила, превращая эти ситуации в «спектакль», игру, художественный жест.
The purpose of the work is to comprehend violations of generally accepted norms and rules as a component (or condition of manifestation) of artistry in the ‘Theater” of life. The methodology of the research is based on the main approaches of socio-cultural analysis (in particular, social- philosophical and historical) in the discourse of the theatricality of communicative manifestations of culture. Scientific novelty consists in looking at artistry as an important component of the “theater” of life, which manifests itself in conditions of violation of certain rules. This gives grounds to expand the list of criteria for artistry and draw such conclusions: artistry is the experience of a “one-time ” arrangement, which does not presuppose secondary’; artistry promotes a variety of artistic and sociocultural semantics of images that are created in the “ theater ” of life; artistry often manifests itself in situations where certain rules are violated, turning these situations into a “spectacle”, a game, an artistic gesture.
