Аннотация:
Стаття містить огляд і філософсько-освітній аналіз взаємоперетину навчання
й виховання у добу Середньовіччя, Відродження та Просвітництва. У роботі зазначено,
що навчання й виховання в середньовічну епоху відбувалося в межах теологічних
концепцій, де церква визначала зміст, форму навчання та виховні канони. Зроблено акцент
на наукоцентристському характері навчання й виховання в епоху Відродження,
акцентовано увагу на створенні представниками цього періоду нової освітньо-виховної
системи, що базується на навчальних посібниках з усіма необхідними для учня знаннями
та практичному спрямуванні навчання. Зазначено, що в епоху Просвітництва чітко
виокремлюються сутнісні риси виховного процесу, органічно поєднаного з навчальною
діяльністю; конкретизується освітньо-виховний принцип наслідування природи,
пропонуються новаторські методи й засоби навчання й виховання. Стверджується, що
педагогічні концепції минулого можуть суттєво збагатити надбання філософії освіти
та сучасну вітчизняну систему освіти й виховання.
