Взаємоперетин навчання й виховання особистості у філософії освіти: від середньовіччя до просвітництва

Abstract

Стаття містить огляд і філософсько-освітній аналіз взаємоперетину навчання й виховання у добу Середньовіччя, Відродження та Просвітництва. У роботі зазначено, що навчання й виховання в середньовічну епоху відбувалося в межах теологічних концепцій, де церква визначала зміст, форму навчання та виховні канони. Зроблено акцент на наукоцентристському характері навчання й виховання в епоху Відродження, акцентовано увагу на створенні представниками цього періоду нової освітньо-виховної системи, що базується на навчальних посібниках з усіма необхідними для учня знаннями та практичному спрямуванні навчання. Зазначено, що в епоху Просвітництва чітко виокремлюються сутнісні риси виховного процесу, органічно поєднаного з навчальною діяльністю; конкретизується освітньо-виховний принцип наслідування природи, пропонуються новаторські методи й засоби навчання й виховання. Стверджується, що педагогічні концепції минулого можуть суттєво збагатити надбання філософії освіти та сучасну вітчизняну систему освіти й виховання.