Доля провінційного історика за радянської влади: херсонський професор Михайло Давидов

Abstract

Стаття присвячена аналізу життя і творчості Михайла (Соломона) Йосиповича Давидова (1917–1982), першого доктора історичних наук в Херсоні. Особливості біографії, особистої вдачі та професіоналізм дослідника привели херсонського історика на рубежі 1960–1970-х років до суттєвого уточнення сталінсько-догматичних оцінок змісту і характеру продовольчої політики більшовицького режиму в часи воєнного комунізму. Захист вченим докторської дисертації у 1974 р. в Інституті історії СРСР АН СРСР став одним з епізодів протистояння прихильників «нового напрямку», очолюваного П. В. Волобуєвим, та неосталіністів в радянській історіографії. Наукова творчість М. Давидова свідчить про складність і не­однозначність поступу радянської історіографії та соціокультурного світосприйняття науково-педагогічною інтелігенцією радянських реалій у провінційних містах України в останнє тридцятиріччя існування радянського режиму.

Статья посвящена анализу жизненного и творческого пути Михаила (Соломона) Давыдова (1917–1982), первого доктора исторических наук в Херсоне. Особенности биографии, характера и профессионализм исследователя привели херсонского историка на рубеже 1960–1970-х годов к существенному уточнению сталинских догматических оценок содержания и характера продовольственной политики большевистского режима в период военного коммунизма. Защита херсонским историком докторской диссертации в 1974 г. в Институте истории СССР АН СССР стала одним из эпизодов противостояния сторонников «нового направления», возглавляемого П. В. Волобуевым, и неосталинистов в советской историографии. Научное творчество М. Давыдова свидетельствует о сложности и неоднозначности эволюции советской историографии и социально-культурного мировосприятия научно-педагогической интеллигенцией советских реалий в провинциальных городах Украины в последнее тридцатилетие существования советской власти.

Traditionally in Ukrainian historiography the main attention is paid to the key persons and figures of history science, mainly from the capitals. Scientists of the «second lane», provincial ones, often stay in the shadow. However, nowadays information society breaks such division on capital and periphery science. The work of every scientist is in the common intellectual and cultural framework, is in the same social time. The analysis of life and work of the first in Kherson Dr.habil. Mykhaylo (Solomon) Davydov (1917–1982) additionally proves this thesis.

On the surface the biography includes hard years of Bolsheviks’ regime and Holodomor, participation in the Second World War and obligation to fulfill the Communist party demands. However, it led the researcher of food supplies policy to the struggle between the neostalinists and the supporters of the transformation of Soviet way of history writing («new school», led by Pavel Volobujev). The analysis of Davydov’s works lets us to correct the simplified view on the evolution of the Ukrainian Soviet historiography.