Аннотация:
Дослідження спільноіндоєвропейської лексики в споріднених, близькоспоріднених та неспоріднених мовах залишається актуальним і потребує її вивчення під новим кутом зору, який буде сприяти легшому і кращому засвоєнню іноземних мов.
У статті порушується питання спільнокореневої лексики в українській та німецькій мовах, що засвоїлась з спільноіндоєвропейської мови, та на сучасному етапі розвитку обох мов не сприймається як запозичена лексика. Дана лексика входить в основний словниковий фонд обох мов, що підтверджує актуальність її дослідження. Основною метою представленої роботи є визначення спільнокореневої лексики загального лексичного фонду німецької та української мов, яка безпосередньо успадкована з спільноіндоєвропейської мови-основи і сьогодні виступає в обох мовах як спільнокоренева лексика, яка на мовному ґрунті набула специфічного звукового оформлення, обросла різноманітними варіантами і вже давно не сприймається носіями як запозичення. У дослідженні проводиться порівняльно-типологічний опис основних семантичних і структурних моделей словотворення української і німецької мов. За допомогою лексико-семантичного аналізу було виділено спільнокореневі слова, що повністю збігаються за своєю семантичною структурою (лексика з повною денотативною еквівалентністю) та написанням, наприклад: укр. дах – нім. Dach, укр. борг – нім. Borg, укр. папір – нім. Papier, укр. ґрунт – нім. Grund, укр. Фах – нім. Fach, укр. бант – нім. Band, укр. льох – нім. Loch, та слова, що повністю збігаються за своєю семантичною структурою, але різняться будовою написання, наприклад: укр. фарба – нім. Farbe, укр. ґатунок – нім. Gattung, укр. бляха – нім. Blech, укр. Олія – нім. Öl, укр. рятувати – нім. retten, укр. пропонувати – нім. proponieren.
Ключові слова: спільнокоренева лексика, українська та німецька мови, порівняльно-типологічне дослідження
