Пандемія Covid-19 не лише виявила різні функції Маски у культурі, але й активізувала процес осмислення цього феномену в соціально-філософському дискурсі. Це осмислення ведеться, зокрема, в рамках концепції театральності соціокомунікативних проявів культури. Встановлено, що практика створення нестандартних масок під час тотального маскового режиму дозволила поєднати дві їх функції – захисну та декоративну (іміджеву). Це, в свою чергу, призвело до поєднання двох жанрів у «театрі» буття – «театру епідемії» і «театру масової культури».
The Covid-19 pandemic not only showed the different functions of the Mask in culture, but also intensified the process of understanding this phenomenon in socio-philosophical discourse. This understanding is carried out in the framework of the concept of theatricality of socio-communicative manifestations of culture. It was established that the practice of creating nonstandard masks made is possible to combine their two functions – protective and decorative (image). This led to the combination of two genres in the “theater” of being – the “theater of the epidemic” and the “theater of mass culture”.
