Аннотация:
Принагідно зазначимо, що українська мовленнєва культура, етикет, увічливість завжди привертали увагу дослідників. Об’єктом аналізу авторка обрала категорію ввічливості, представлену в епістолярній спадщині письменників, громадських і культурних діячів XIX - початку XX ст. Цей вибір наклав відбиток на концептуальну базу дослідження та його інструментарій. Складається праця з чотирьох розділів. У теоретичному розділі, де йдеться про методологічні засади дослідження, крізь категоріальні ознаки показано зв’язок увічливості з етикетом, з’ясовано її особливості в східних та європейських комунікативних культурах (японській, корейській, монгольській, англійській, російській), на тлі яких увиразнено українську. На основі вдало сформованої концептуальної бази авторка доходить висновку, що українська епістолярна ввічливість XIX - початку XX ст. має чітко визначену структуру.
