Стаття присвячена 25-річчю Народного Руху України за перебудову. Показано протиборство ініціаторів створення цієї першої опозиційної громадсько-політичної організації тоталітарному комуністичному режиму в столиці України і на місцях. Очолили рухівський процес передусім київські письменники та вчені Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Попри шалений супротив Компартії в актовому залі Київського політехнічного інституту 8–10 вересня 1989 р. відбувся Установчий з’їзд НРУ. У ньому взяли участь 1109 делегатів, які представляли близько 280 тисяч активних учасників Руху. З’їзд прийняв Статут і Програму Народного Руху України та ще низку актуальних документів. То був перший суттєвий крок у кінці ХХ століття до незалежності України. У 1990 році була прийнята Верховною Радою Декларація про державний суверенітет України, у 1991 році — Акт проголошення незалежності України. У підготовці і прийнятті цих доленосних документів одна з головних заслуг належить НРУ.
Статья посвящена 25-летию Народного Руха Украины за перестройку. Показано противоборство инициаторов создания этой первой оппозиционной общественно-политической организации тоталитарному коммунистическому режиму в столице Украины и на местах. Возглавили руховский процесс прежде всего киевские писатели и ученые Института литературы им. Т. Г. Шевченко. Несмотря на ожесточенное сопротивление Компартии в актовом зале Киевского политехнического института 8–10 сентября 1989 г. состоялся Учредительный съезд НРУ. В нем приняли участие 1109 делегатов, представлявших около 280 тысяч активных участников Руха. Съезд принял Устав и Программу Народного Руха Украины и еще ряд актуальных документов. Это был первый существенный шаг в конце ХХ века к независимости Украины. В 1990 году была принята Верховной Радой Декларация о государственном суверенитете Украины, в 1991 году — Акт о провозглашении независимости Украины. В подготовке и принятии этих судьбоносных документов одна из главных заслуг принадлежит НРУ.
This article is devoted to the 25th anniversary of the People’s Movement of Ukraine for Perestroika. The author shows confrontation between the initiators of this first oppositional social and political organization and the totalitarian communist regime in the capital of Ukraine and on local levels. The People’s Movement was primarily led by Kiev writers and scientists of Shevchenko Institute of Literature. Despite the furious resistance of the Communist Party, the founding congress of the People’s Movement of Ukraine was held in the Assembly Hall of the Kiev Polytechnic Institute on 8—10 September in 1989. It was attended by 1109 delegates representing about 280 thousand active participants of the Movement. The congress agreed to the Charter and the Program of the People’s Movement of Ukraine and a number of urgent documents. This was the first significant step to the independence of Ukraine in the late twentieth century. The Verkhovna Rada adopted the Declaration of State Sovereignty of Ukraine in 1990, and the Act of Declaration of Independence of Ukraine in 1991. The main credit for the preparation and adoption of these crucial documents largely belongs to the People’s Movement of Ukraine.
