У статті аналізується доцільність характеристики художнього процесу України з позицій
взаємодії «традиції» та «новаторства». Пропонується розгляд означених категорій з точки зору
науковців та художників. Висвітлюється різні варіанти змісту поняття «традиція».
Зазначається, що художній процес в цілому правомірно характеризувати як традиційну, канонічну
систему, рухому концептуальним, творчим началом, що генерує його інноваційність.
Наголошується, що у мистецтвознавстві відчувається потреба виведення проблематики
зазначеної області на загальнонауковий, філософський рівень.
В статье анализируется целесообразность характеристики художественного процесса Украины с
позиций взаимодействия «традиции» и «новаторства». Предлагается рассмотрение указанных
категорий с точки зрения ученых и художников. Освещается различные варианты содержания
понятия «традиция». Отмечается, что художественный процесс в целом правомерно
характеризовать как традиционную, каноническую систему, движущуюся концептуальным,
творческим началом, генерирующим его инновационность. Отмечается, что в искусствоведении
ощущается потребность вывода проблематики указанной области на общенаучный, философский
уровень.
The article analyzes the feasibility of the characteristics of the artistic process in Ukraine from the point of
interaction between «tradition» and «innovation». Proposed consideration of these categories from the point
of view of scientists and artists. It illuminates the different versions of the concept of «tradition». It is noted
that the artistic process legitimately be characterized as traditional, canonical system that moves
conceptual, creative beginning, generating its innovativeness. It is noted that in art there is the need for the
withdrawal of this problem in the general scientific, philosophical level.