У статті досліджено сучасний стан правового регулювання нових форм зайнятості населення в Україні,
а саме дистанційної, тимчасової зайнятості та самозайнятості, щодо збереження в них паритету інтересів працівників та роботодавців.
Актуальність тематики статті підтверджується низкою вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвяче-
них правовому регулюванню дистанційної, тимчасової зайнятості та самозайнятості, які вказують на необхідність їх відповідного унормування до сучасних тенденцій, у тому числі використання ІТ-технологій.
У процесі дослідження виявлено недоліки у правовому регулюванні нових форм зайнятості. Проаналізовано зміни до трудового законодавства, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гаран-тій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 та проектом Закону України «Про працю» (від 11.01.2020 № 2708-1) щодо забезпечення паритету інтересів працівників.
Проаналізовано кращу світову практику правового регулювання нових форм зайнятості та визначено
основні підходи щодо правового регулювання відповідних форм на сучасному етапі.
Досліджено можливості колективно-договірного регулювання за умови використання дистанційних форм зайнятості, насамперед ІТ-технологій. Виявлено неспроможність сучасних профспілкових комітетів, за умови використання традиційних форм та методів роботи, забезпечити належний рівень участі громадян в процесі колективно-договірного регулювання, а також належний рівень захисту їхніх трудових прав.
На прикладі досвіду Сполучених Штатів Америки та Бельгії досліджені альтернативні організаційні форми, за своїми функціями подібні до профспілкових комітетів, а саме створені на базі неприбуткових громадських організацій профільного спрямування робочі центри та SMart-компанії. Вищезазначені утворення не ведуть колективних переговорів із роботодавцями за зразком профспілкових комітетів – вони здійснюють юридичний та консультаційний супровід працівників, надають адвокатські юридичні послуги та згуртовують індивідуальних працівників із метою забезпечення представництва їх інтересів на всіх рівнях.
The article examines the current state of legal regulation of new forms of employment in Ukraine, namely remote and temporary employment and selfemployment in order to preserve the parity of interests of
employees and employers.
The relevance of the article is confirmed by a number of domestic and foreign studies on the legal regulation of remote, temporary employment and selfemployment, which indicate the need for their appropriate
standardization to modern trends, including the use of IT technologies.
Deficiencies in the legal regulation of new forms of employment have been identified. The amendments to the labor legislation introduced by the Law of Ukraine «On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine
Aimed at Providing Additional Social and Economic Guarantees in Connection with the Spread of Coronavirus
Disease (COVID-19)» dated 30.03.2020 and the draft Law of Ukraine «On labor »(from 11.01.2020 № 2708-1), to ensure parity of interests of employees and employers.
The best world practice of legal regulation of new forms of employment is analyzed and the main approaches
to legal regulation of relevant forms at the present stage are determined.
The possibilities of collective bargaining under the condition of using remote forms of employment, first of
all IT technologies, are investigated. The inability of modern trade union committees, provided the use of traditional forms and methods of work, to ensure the appropriate level of citizen participation
in the process of collective bargaining, as well as the appropriate level of protection of their labor rights.
On the example of the experience of the United States of America and Belgium, alternative organizational
forms have been studied, similar in their functions to trade union committees, namely, the creation of work
centers and SMart companies on the basis of non-profit public organizations.
The above-mentioned entities do not negotiate collectively with employers on the model of trade union committees - they provide legal and advisory support to employees, provide legal advice and unite individual employees to ensure the representation of their interests at all levels.
