Стаття присвячена дослідженню сучасного стану комунікативної взаємодії між органами публічної влади та громадськістю на регіональному рівні, на прикладі застосування таких форм їх взаємодії, як громадські ради, громадські слухання та е-петиції.
Актуальність тематики статті підтверджується низкою ґрунтовних вітчизняних досліджень, щодо сучасного стану суб’єкт-суб’єктної взаємодії як на рівні окремих територіальних громад, так і на регіональному рівні.
Аналіз нормативно-правового регулювання (в тому числі – і локальноправового) та вітчизняної практики його застосування дозволив виявити його проблемні аспекти та запропонувати шляхи його удосконалення.
У процесі дослідження виявлено незадовільний стан правового, інституційного та кадрового забезпечення діяльності громадських рад, а також – значний рівень їх залежності від органів публічної влади.
У процесі дослідження встановлено неефективність використання регіональними органами виконавчої влади (щодо е-петицій) та органами місцевого самоврядування (щодо громадських слухань) відповідних форм взаємодії з громадськістю.
Ключовою проблемою всіх вищеозначених механізмів взаємодії є формальне ставлення до них з боку органів влади.
Оскільки у більшості органів публічної влади відсутнє розуміння необхідності здійснення консультацій з громадськістю, і це при тому, що саме подібні консультації підвищують рівень легітимності прийнятих рішень.
А показником ефективності роботи відповідних рад є не кількість проведених засідань, а кількість врахованих пропозицій розроблених відповідними радами.
Отже, у процесі інституалізації діяльності громадських рад та
громадських слухань поки що не вдалося досягти належного рівня взаємодії
органів публічної влади та громадськості.
Не вдалося досягти налагодження відповідного рівня суб’єкт- суб’єктної взаємодії і шляхом запровадження е-петиції, який мав всі шанси спростити та підвищити рівень відповідної комунікації.
Саме виявлений нами незадовільний стан комунікативної взаємодії між органами публічної влади та громадськістю свідчить не лише про необхідність удосконалення відповідної взаємодії, а й про можливість застосування сучасних практик переговорного процесу, у випадках коли комунікація зайшла в «глухий кут».
The article is devoted to the study of the current state of communicative interaction between public authorities and the public at the regional level, on the example of the use of such forms of their interaction as public
councils, public hearings and e-petitions.
The relevance of the topic of the article is confirmed by a number of thorough domestic studies on the current state of subject-subject interaction, both at the level of individual territorial communities and at the regional level.
The analysis of normative-legal regulation (including local-legal) and domestic practice of its application allowed to reveal its problematic aspects and to suggest ways of its improvement.
The study revealed an unsatisfactory state of legal, institutional and staffing of public councils, as well as a significant level of their dependence on public authorities.
Also, the study found the inefficiency of the use of appropriate forms of interaction with the public by regional executive bodies (for e-petitions) and local governments (for public hearings.
The key problem of all the above mechanisms of interaction is the formal attitude to them on the part of the authorities.
Because most public authorities do not understand the need for public consultation, despite the fact that such consultations increase the legitimacy of decisions.
And, an indicator of the effectiveness of the relevant councils is not the number of meetings held, but the number of proposals developed by the relevant councils.
Thus, in the process of institutionalization of public councils and public hearings, it has not yet been possible to achieve the appropriate level of interaction between public authorities and the public.
It was not possible to establish an appropriate level of subject-subject interaction by introducing an e-petition, which had every chance to simplify and increase the level of appropriate communication.
It is our unsatisfactory state of communicative interaction between public authorities and the public that indicates not only the need to improve appropriate interaction, but also the possibility of applying modern practices of the negotiation process in cases where communication has reached a dead end.
