18 квітня 2017 р. виповнюється 830 років з дня першої згадки терміну «Україна» у Київському літописі. Слово вживається відносно скорботи України щодо передчасної смерті у 1187 р. переяславського князя Володимира Глібовича, що успішно боронив українські землі від половців. Однак серед науковців нема одностайності щодо тлумачень перших літописних згадок етнотопоніму «Україна» в ХІІ – ХІІ ст. Існуючі версії можна згрупувати у дві основні: 1) «окраїна, пограниччя»; 2) «край, країна, рідна земля». Перша версія набула поширення в російській та польській історіографії, оскільки необхідно було обґрунтувати великодержавницьку політику щодо України. До прибічників «окраїнної, пограничної» версії належать і такі українські історики як М. Грушевський, О.Субтельний, Є.Наконечний, К.Галушко та ін. Певний прорив у трактуванні терміну здійснив у 1920-ті роки С.Шелухін, який доводив, що термін Україна відноситься не до окраїни, а до окремої землі. Ототожнення України з краєм, країною отримало поширення серед сучасних дослідників – О.Братко-Кутинський, В. Скляренко, Г. Півторак, О.Палій, С.Макарчук та ін.
18 апреля 2017 исполняется 830 лет со дня первого упоминания термина «Украина» в Киевской летописи. Слово употребляется в отношении скорби Украины по преждевременной смерти в 1187 переяславского князя Владимира Глебовича, успешно защищавшего украинские земли от половцев. Однако среди ученых нет единодушия относительно толкований первых летописных упоминаний этнотопонима «Украина» в XII - XII вв. Существующие версии можно сгруппировать в две основные: 1) «окраина, пограничье»; 2) «край, страна, родная земля». Первая версия получила распространение в русской и польской историографии, поскольку необходимо было обосновать великодержавную политику в отношении Украины. К сторонникам «окраинной, пограничной» версии относятся и такие украинские историки как М. Грушевский, О.Субтельний, Е.Наконечний, К.Галушко и др. Определенный прорыв в трактовке слова «Украина» совершил в 1920-е годы С.Шелухин, который доказывал, что термин «Украина» относится не к окраине, а к отдельной земли. Отождествление Украины с краем, страной получило распространение среди современных исследователей – А.Братко-Кутинский, В. Скляренко, Г. Полторак, А.Палий, С.Макарчук и др.
April 18, 2017 marks 830 years since the first mention of the term "Ukraine" in Kiev’s chronicles. The word is used in relation to the Ukraine’s tribulation of Prince Vladimir Pereyaslav Glebovich’s premature death in 1187. However, there is no consensus regarding the interpretation of the first historical mention ethnotoponym "Ukraine" in the XII - XII centuries among scientists. There are two main versions: 1) "margin, frontier"; 2) "region, country, native land." The first version spread in Russian and Polish historiography, because it was necessary to justify the chauvinistic policy towards Ukraine. The supporters of "marginal, borderline" version are Ukrainian historians such as M.Hrushevsky, O.Subtelny, E.Nakonechny, K.Galushko and others. A breakthrough in the treatment of the word "Ukraine" made S.Sheluhin in the 1920s. He argued that the term "Ukraine" refers the separate land, but not to the outskirts. Identification of Ukraine to the edge and the country became widespread among modern scholars - A.Bratko-Kutinsky, VA Sklyarenko, Mr. Poltorak, A.Paly, S.Makarchuk and others.
