Аннотация:
Постановка проблеми у загальному вигляді та зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасна державна політика спрямована на суттєвий розвиток ринкової економіки. Рішення цього питання цілком лягає на державне управління, яке повинно вирішити основні напрямки економічного відродження. У цьому напрямку значний інноваційний потенціал має державне управління в економічній сфері. Його потенціал дає можливість вивести державне управління в сфері економіки на якісно новий рівень. Об’єктивний характер суспільних законів пов’язується з постійним проявом певного явища незалежно від свідомості людей. Управлінність також не залежить від свідомості людей в тому сенсі, що існує об’єктивна необхідність, яка змушує людей реалізовувати через свою свідомість дії управлінського характеру. Відмова від такої необхідності рівнозначна краху. Якщо власник засобів виробництва не буде керувати своїм підприємством, то через короткий час воно збанкрутує; якщо держава не буде управляти соціально-економічними процесами, то це призведе спочатку до кризи, а після цього й до розвалу власне держави. Тому управлінність – це необхідність усвідомленого регулювання соціально-економічних процесів. Наявний фінансово-економічний кризис показав обмежність державних і приватних інструментів регулювання економіки, а тому існує необхідність розробки нових напрямків впливу держави на економічну діяльність, в частковості розробляючи теорію управлінності. Історико-логічний підхід до діалектики управління й економіки дозволяє розробити екстропольоване бачення тих тенденцій конвергенціонного розвитку, які можуть виникнути у майбутньому й опинитися ефективними регуляторами економічного розвитку.
