В статье проанализированы факторы, способствующие и препятствующие внедрению педагогиче-
ских инноваций; охарактеризованы антиинновационные барьеры – внешние (социальные, организацион-
ные, методические, материально-технические) и внутренние (склонность к конформизму, тревож-
ность, неуверенность в себе, негативное самовосприятие, заниженая самооценка, ригидность мышле-
ния и др.). Подчеркнуто, что эффективность внедрения педагогических инноваций зависит прежде все-
го от педагога, его инновативного потенциала. Представлены результаты диагностирования иннова-
тивного потенциала педагогов, задействованных в профессиональной подготовке будущих социальных
работников. По результатам диагностирования установлено, что подавляющее большинтво педаго-
гов имеют высокий уровень инновативности, несмотря на наличие разных внешних антиинновацион-
ных барьеров. Предложены мероприятия, способствующие дальнейшему развитию инновативного по-
тенциала педагогов и педагогического коллектива кафедры в целом
The article is analyzed the factors contributing to and impeding the introduction of pedagogical innovations;
characterized anti-innovation barriers – external (social, organizational, methodological, logistical) and internal
(propensity to conformism, anxiety, self-doubt, negative self-perception, low self-esteem, rigidity of thinking and
other). It was emphasized that the effectiveness of implementation pedagogical innovations depends primarily on
the lecturer, his innovative potential. The results of diagnosing the innovative potential of teachers involved in the
training of future social workers are also presented. By results of diagnostics, it’s established that the vast major-
ity of educators have a high level of innovation in spite of availability different external anti-innovation barriers.
Suggested the activities to promote further development the innovative potential of teachers and teaching staff of
the department as a whole.
В статті проаналізовано чинники, що сприяють та заважають впровадженню педагогічних інно-
вацій; схарактеризовано антиінноваційні бар’єри – зовнішні (соціальні, організаційні, методичні, мате-
ріально-технічні) і внутрішні (схильність до конформізму, тривожність, невпевненість у собі, негатив-
не самосприйняття, знижена самооцінка, ригідність мислення). Наголошено, що ефективність впрова-
дження педагогічних інновацій залежить насамперед від педагога, його інновативного потенціалу. Пре-
зентовано результати діагностування інновативного потенціалу педагогів, залучених до професійної
підготовки майбутніх соціальних працівників. За результатами діагностування з’ясовано, що переваж-
на більшість педагогів мають високий рівень інновативності, незважаючи на наявність різних зовніш-
ніх антиінноваційних бар’єрів. Запропоновано заходи, що сприятимуть подальшому розвитку інновати-
вного потенціалу педагогів і педагогічного колективу кафедри в цілому.
