Аннотация:
Аналізуються характерні для української та китайської поезії архетип-концепти, які презентовані у творчості унікальних майстрів і символізують етнокультурну суголосність. У художньому тезаурусі поетів акцентуються вербально-знакові структури з національно-забарвленими коннотативними полями, з яких складаються фрагменти національної картини світу. Зазначається, що когнітивний консенсус
щодо розуміння китайської та української етнопоетики зумовлює діалог, який охоплює тисячі років, час та простір, створюючи пізнавальний консенсус: вивчення творчості найвеличніших поетів минулого й сучасності, у чиїх душах живе народ.
