Основы нового подхода к выявлению результатов клонирования в цифровом изображении в условиях возмущающих воздействий

Abstract

In this paper it is proposed basics of a new approach to identify cloning results, conducted in digital images, in additional disturbing influences conditions in a digital image after cloning, that may be considered as lossy compression, add noise, blur, etc. The approach is based on identifying the comparability of the surface parts, which is put into correspondence the analyzed image appropriate clones and its preimage. The surface is determined by the graph of the interpolation spline, approaching the function of the image, and the elements of the image are regarded as the interpolation nodes. It is proved that as the main quantitative characteristics of such comparability is advisable to use the volume of a cylindrical body with generator parallel to the axis OZ, bounded from above corresponding part of the interpolation function graph, bounded below - plane XOY.

У роботі запропоновані основи нового підходу до виявлення результатів клонування, проведеного в цифровому зображенні, в умовах додаткових збурних дій на зображення після клонування, у якості яких можуть розглядатися стиск із втратами, накладання шуму, розмиття й т.д. Підхід заснований на виявленні порівнянності частин поверхні, що ставиться у відповідність аналізованому зображенню, які відповідають клону і його прообразу. Поверхня визначається графіком інтерполяційного сплайна, що наближає функцію зображення, при цьому елементи матриці зображення розглядаються як вузли інтерполяції. Обгрунтовано, що у якості основної кількісної характеристики такої порівнянності доцыльно використовувати об'єм циліндричного тіла з твірною, паралельною осі OZ, обмеженого зверху відповідною частиною графіка інтерполяційної функції, знизу - площиною ХОУ.

В работе предложены основы нового подхода к выявлению результатов клонирования, проведенного в цифровом изображении, в условиях дополнительных возмущающих воздействий на изображение после клонирования, в качестве которых могут рассматриваться сжатие с потерями, наложение шума, размытие и т.д. Подход основан на выявлении сравнимости частей поверхности, которая ставится в соответствие анализируемому изображению, отвечающих клону и его прообразу. Поверхность определяется графиком интерполяционного сплайна, приближающего функцию изображения, при этом элементы матрицы изображения рассматриваются как узлы интерполяции. Обоснованно, что в качестве основной количественной характеристики такой сравнимости целесообразно использовать объем цилиндрического тела с образующей, параллельной оси OZ, ограниченного сверху соответствующей частью графика интерполирующей функции, снизу – плоскостью ХОУ.