У контексті стратегії сталого розвитку і модернізації вітчизняної освіти висвітлено проблему мовної підготовки інокомунікантів у вишах України, вирішення якої значно поглиблює розуміння ролі української мови як іноземної у структурі фахової підготовки інофонів. Визначено, що через систему суб`єктно-об`єктних та суб`єктносуб`єктних відносин здійснюється гуманістичне формування і розвиток вторинної мовної особистості. Детально розглянуто традиційні та альтернативні методики у викладанні української мови як іноземної, інноваційні педагогічні технології, різноманітні форми організації навчання з дисципліни. Акцентується зміна пріоритетів у викладанні мови і підкреслюється роль лінгвокультурологічної спрямованості курсу. Проаналізовано онтологічне і гносеологічне в категоріях мови, антропоцентризм лінгводидактики у пошуках активізації мотиваційних ресурсів щодо адаптації студентів-іноземців до нових умов. Висновується, що методологія навчання українській мові як іноземній, домінантою якої є людський фактор у мові, має забезпечити розвиток авторефлексії через введення реципієнтів мови у процес перетворення та генерування смислів у його відкритості до світу, що гуманістична і лінгвокультурологічна компоненти курсу формують мультилінгвальну мультикультурну особистість.
In the context of the national education sustainable development and modernization strategy highlighted is the problem of non-native speakers language training in Ukrainian universities which problem solution does significantly contribute into more deep understanding of the role of Ukrainian as a second language in the foreign students professional training structure. Establihed is that the secondary linguistic personality humanistic formation and development takes place through the intermediary of subject-object and subject-subject relations system. Both traditional and alternative methods in teaching the Ukrainian as a second language, innovative pedagogical technologies, various forms of subject teaching organization are considered in detail. Emphasized is the key importance of revising language teaching priorities with a clear accent on the role of linguistic and cultural orientation of the subject taught. The ontological and epistemological aspects of language categories as well as linguodidactics’ anthropocentrism in search of tools enabling the non-native speakers’ motivational resources in the process of their adaptation to new learning conditions are analyzed. Concluded is that the methodology of teaching Ukrainian as a second language, whose dominating component is the human factor in the language, should ensure the development of self-reflection involving non-native language recipients in the meaning transformation and generation process in its openness to the world, thus the course’s humanistic and lingvocultural components do form a multilingual and multicultural personality.
